Запасні варіанти (Fallbacks) є як ящик Пандори. Один раз впроваджені, їх буде важко знову позбутися.
На початку все тотально класно, все працює і людина вражена, як швидко певні apps будуються….
Вони вже здогадуються про це?
Саме так …
Fallback — це як ящик Пандори: варто його впровадити, і від нього буде важко позбутися. На початкових етапах все чудово: усе працює, і ви навіть дивуєтеся, як швидко можна створювати певні додатки.
Ви сидите перед екраном і не можете дочекатися, щоб побачити нову функцію, яка щойно була розроблена зі швидкістю світла. Але у складних архітектурах раптом щось іде не так, і модель — як це іронично — виявляє, що цього разу fallback не спрацював. Який ще fallback? До того ж у логах немає жодної інформації, оскільки дані про fallback не мають зайвий раз засмічувати лог-файл.
Рішення, яке я люблю використовувати, — це тег POLICY, який можна в будь-який момент додати в кінець промпту під час розробки. Цей тег змушує Claude Code створити файл policy та продовжувати роботу, постійно звертаючись до цього файлу. Завдяки цьому певні речі більше не трапляються у 99% випадків.